ТУРИСТИЧНІ ПРИНАДИ МІСТА ЛЕБЕДИНА

   Серед садів і скверів розкинулося одне з наймальовничіших міст Сумщини і всієї Слобожанщини – місто Лебедин. Чепурні будинки, широкі вулиці, обсаджені тополями і кленами. Особливо чудове місто влітку, в оточенні вічнозелених соснових борів. Височать вони понад блакитним озером, що в народі зветься Лебединим.

   Лебедин – чарівний куточок України, барвиста квітка Слобожанщини. Неповторні краєвиди чудової української природи – ліси, луги, дзеркальна гладінь озера з піщаними берегами і зеленим лісовим намистом, тихий, мальовничий Псел -- прекрасні місця для відпочинку, для мисливців і рибалок, для туристських мандрівок.

   Сьогодні Лебедин – місто обласного значення, адміністративний, політичний, духовний і культурний центр краю. Місто розташоване по обидва береги р. Вільшанка (ліва притока Псла), на перетині шосейних шляхів обласного значення. З півночі на південь місто простягається на 10 км, а із заходу на схід – на 6,25 км. Поверхня – слабохвиляста рівнина, що має загальний нахил до річки. У межах міста у Вільшанку впадає струмок Труфанка (Труханка), що витікає з однойменного болота в центральній частині населеного пункту. На південній околиці міста – озеро Лебединське (Лебедине, Леб’яже), оточене лісовим масивом. Його площа разом з навколишніми луками – 50 га. Навколо Лебедина багато хвойних лісів. Площа зелених насаджень – понад 1 тис. га.

Відстань від обласного центру (м. Суми) – 42,5 км. Від обласного центру до Лебедина прокладені дві асфальто-шосейні траси: через село Штепівка (відстань – 72 км) і через село Ворожба (відстань—50 км). Автобусним сполученням місто поєднано з Києвом, Харковом, Полтавою, Донецьком, Черніговом. Тупиковою 35-кілометровою залізничною колією Лебедин пов’язаний зі станцією Боромля на залізничній магістралі Суми – Харків (відстань до обласного центру залізницею – 72 км). Лебединській міській Раді підпорядковані села: Куданівка, Олексенкове, Токарі. Територія, підвладна міськраді, займає 148 кв. км. За станом на 1 січня 2007 р. по Лебединській міськраді разом із підпорядкованими селами налічувалось 27,5 тис. осіб (із них 26,8 тис. осіб міського населення, а 0,7 тис. – сільського). Місто Лебедин належить до категорії малих міст помірних темпів розвитку.

Надзвичайно цікава й захоплююча історія Лебедина. Місто Лебедин побудоване на річці Вільшанка 1652 року. Цю дату можна вважати офіційною датою заснування міста. Назву міста принесли із собою переселенці із Задніпров’я (містечко Лебедин на Черкащині – нині село Шполянського району). З 1659 р. Леб’яжий город (так тоді називався Лебедин) стає сотенним містечком Сумського слобідського козацького полку. Цей статус місто зберігало 106 років. Тут перебувало сотенне правління, мешкав сотник. Наприкінці ХУ11 ст. Лебединська дерев’яна фортеця вважалася найбільшою і найміцнішою серед усіх сотенних міст Слобожанщини.

Історія Лебедина тісно пов’язана з історією всієї України, яка віками боролася за свою незалежність. Саме з Лебедином пов’язана одна з найтрагічніших сторінок історії України. Наприкінці 1708 р. князь О. Д. Меншиков чинив тут суд над прихильниками гетьмана Івана Мазепи. Пам’яткою про ті трагічні події є символічна могила 900 закатованих українських козаків.

Після ліквідації козацького устрою Слобожанщини Лебедин став центром комісарства, потім – центром повіту, деякий час входив до складу Охтирського повіту, а з 20-х років ХХ ст. – районний центр.

Історія Лебедина так чи інакше пов’язана з життям і творчістю визначних людей української і світової культури. В 1782 р. до свого друга Федора Залеського завітав видатний український мандрівний філософ і поет Г. С. Сковорода. В Лебедині бували також відомі вчені І. І. Срезневський і О. О. Потебня, українські письменники П.П. Гулак-Артемовський та Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. З 1849 по 1862 рік у Лебедині жив, працював і був похований український поет-романтик М. М. Петренко – автор поезій, що стали народними піснями, «Дивлюсь я на небо» і «Взяв би я бандуру». У червні 1859р. до Лебедина завітав великий український геній, поет, художник, демократ Т. Г. Шевченко, який зупинився у братів Залеських. Влітку 1893 р. в Лебедині жив і творив великий російський композитор С. В. Рахманінов.

Лебединці боронили українську землю в лавах Армії Української Народної Республіки на чолі з Головним Отаманом Симоном Петлюрою. Страшний Голодомор, що пройшовся по всій підсовєтській Україні в 1932-1933 рр., не обминув і міста Лебедина. За приблизними оцінками старожилів-очевидців, від голодної смерті тоді загинуло до 30 % лебединців. У роки Другої світової війни лебединці, як і весь український народ, боронили свою землю від німецько-нацистських загарбників. Мешканці міста змогли пережити чорні дні німецької окупації. 19 серпня 1943 р. місто було остаточно звільнене від загарбників. Цей день досі відзначається як День міста Лебедина.

Нині Лебедин – сучасне розвинене місто. У місті успішно працюють 10 промислових підприємств та 3 спільні українсько-чеські підприємства. Функціонують 7 загальноосвітніх шкіл, педагогічне, медичне та вище професійне училище лісового господарства, районна лікарня, міський художній та районний краєзнавчий музеї, районна і міська бібліотеки, районний будинок культури, міський центр культури і дозвілля, дитяча школа мистецтв, районний і міський будинки дитячої та юнацької творчості, станції юних натуралістів та юних техніків. Місто Лебедин прикрашають пам’ятки архітектури: Торгові ряди і 4 церкви.

Заснований у XVII ст. старовинний Лебедин виглядає сьогодні молодим і красивим. Загорнутий у віти лип, оточений бунчуками тополь і хоругвами плакучих верб, він пульсує в єдиному ритмі всієї соборної суверенної України, несучи людям добро і щедрість.

В Лебедині народилися майбутні діячі науки і культури ХУ111-ХIХ ст.: перший український мінералог Ф. П. Мойсеєнко (Моїсеєнков, 1754-1781), український історик медицини, перекладач і бібліограф В. Я. Джунковський (1767-1826). Це батьківщина доктора біологічних наук і письменника М. В. Доленго (Клокова), художників Ф. Г. Кричевського і О. Д. Басанця, композитора і фольклориста О. І. Стеблянка, мистецтвознавця С. А. Таранушенка, письменника М. М. Ляшка, історика літератури І. І. Гливенка, співаків Б. Р. Гмирі та І. Н. Стешенка, хірургів М. І. Ситенка, М. М. Мило- станова, Т. Я. Балаби, хіміка М. Р. Котляренка, генералів М. І. Чередниченка і О. М. Ячинського, контр-адміралів В. Г. Новикова, О. П. Супруна, маршала В. К. Харченка. Звання Героя Радянського Союзу удостоєні уродженці міста, учасники Другої світової війни Д. А. Карабан, Г. М. Калиниченко, М. І. Лисунов, М. П. Логвиненко. Звання Героя Соціалістичної Праці – Я. М. Шульга, Н. І.Грушка, О. В. Гадяцький. М. Х. Савченко удостоєна цього почесного звання двічі. Директорові Лебединського держплемрозплідника Г. П. Кириченку та зоотехніку С. М. Гайдашу за виведення нової лебединської породи великої рогатої худоби присуджено Державну премію СРСР.

Отже, у місті Лебедині є великі і широкі можливості для проведення оглядових екскурсій для туристів «Архітектурні й історичні пам’ятки, заповідні об’єкти і мальовничі місця міста Лебедина», а також тематичних екскурсій. Нижче пропонуються основні напрями туристично-екскурсійних маршрутів (оглядова екскурсія – з коротким описом основних об’єктів):

«Архітектурні й історичні пам’ятки, заповідні об’єкти і мальовничі місця міста Лебедина» (оглядова екскурсія):

Пам’ятник Т. Г. Шевченку (Інтернаціональна площа). В 1964 р. у центральному міському сквері було встановлено пам’ятник великому українському поетові-демократу і національному пророкові Т. Г. Шевченку (скульптор Я. Д. Красножон). Висота фігури поета разом зі скелею – 2,5 метри. Пам’ятник зведено на місці зруйнованого велично-монументального кам’яного Успенського собору (кін. ХУ111 ст.).

Гостинний двір (Торгові ряди, Інтернаціональна площа, 37, 38, 39; 1868 р.; архітектор Андрієвський). Пам’ятка архітектури місцевого значення. Торгові ряди збудовані за традиційним принципом – одноповерхові муровані крамниці у вигляді велетенського каре з двома в’їздами зі сходу і заходу. Торгові ряди зведено у стильових формах пізнього провінційного класицизму. Із зовнішнього боку – відкрита галерея зі спареними колонами. Нині це міський продовольчий ринок.

Пожежна охорона (колишня міська управа, Інтернаціональна площа, 10; 1913-1916 рр.; автор невідомий). Пам’ятка архітектури місцевого значення. Зі спорудженням на початку ХХ ст. міської управи з високою пожежною баштою в архітектурних формах раціоналістичного модерну середмістя збагатилося домінантою, що органічно увійшла в історично сформоване середовище.

Миколаївська церква (вул. Щербакова, 1; 1912-1914 рр.; архітектор – В. Нємкін). Пам’ятка архітектури місцевого значення. Споруда, зведена також на початку ХХ ст., є чудовим взірцем так званого «цегельного стилю». Із цегли виконані карнизи, арки, сухарики тощо. У церкві гармонійно поєднуються російсько-візантійський стиль і ренесансна архітектура.

Покровська церква (вул. Рози Люксембург, 44; 1875 р.; автор невідомий). Пам’ятка архітектури місцевого значення. Храм цегляний, однобанний, з дзвіницею. Красива й цінна пам’ятка старовинної архітектури довго не ремонтувалася, поступово руйнувалася і прийшла до жалюгідного стану. Нині робляться спроби реставрувати її.

Садиба братів Залеських (вул. Першогвардійська, 4). Значною подією для лебединців був приїзд у червні 1859 р. геніального українського поета і художника Т. Г. Шевченка. Він зупинявся у братів Максима та Олексія Залеських, які мешкали на Михайлівській вулиці (будинок № 2). На значно перебудованому будинкові, де зупинявся Кобзар, у серпні 1956 р. було встановлено мармурову меморіальну дошку. До кінця ХХ ст. там знаходився Лебединський народний краєзнавчий музей, а нині бездоглядна садиба Залеських, на превеликий жаль, сум і сором, поволеньки руйнується.

Меморіал Слави «Лебедина пісня» (вул. Першогвардійська, Лісопарк; 1985 р.; скульптори М. Лисенко і В. Лисенко, архітектори А. Ігнащенко, А. Дейнека, В. Шахов, О. Гайдаш). Меморіал вписано у масив Лісопарку. Він являє собою оригінальну архітектурно-пластичну композицію. Основу пам’ятника становить високий курган діаметром 50 метрів і заввишки 9 метрів. На вершині кургану встановлена майже 9-метрова скульптура лебедя, що підтримує крилом пораненого воїна. Пам’ятник став живим символом Лебедина. Він поєднує в собі пам’ять про жертви Другої світової війни (з її фронтів не повернулися 9353 воїни-земляки) з образним виявом назви міста.

Воскресенська церква (вул.. Кобижча, 181; 1789 р.; автор невідомий). Пам’ятка українського дерев’яного зодчества ХУ111 ст. національного значення. Храм дерев’яний з вертикальною обшивкою. До наших днів зберігся основний хрестоподібний одноповерховий об’єм. Непоправної шкоди було завдано храму у 1930-ті роки сталінською політикою нищення і руйнування церков. Первісний вигляд церкви не зберігся. Знесено дзвіницю і надзвичайно красивий паркан з величною брамою.

Вознесенська церква (майдан Волі, 37; 1858-1874 рр.; автор невідомий). Пам’ятка архітектури місцевого значення. Кубічний 4-стовпний храм з напівкруглою вівтарною абсидою. Над входом – дзвіниця. У споруді вміло і делікатно поєднано місцевий колорит і неоросійський стиль, класицизм та бароко.

Обласний Меморіал Скорботи «Жертвам Голодомору» (вул. Сумська, сквер; 1993 р.; архітектор О. О. Гайдаш, художники Ю. А. Мумрін, О. П. Будьонний, В. В. Жекалов, художник-коваль А. А. Малишевський, коваль І. М. Бойко). Саме в південних районах майбутньої Сумської області смертність від голоду в 1932-1933 рр. була найвищою: від голодної смерті загинуло до 30 % мешканців міста і до 45 % селян Лебединського району.

Могила Гетьманців (вул. Погранична, вигін). Наприкінці 1708 р. в м. Лебедині князь О. Д. Меншиков чинив суд над прихильниками гетьмана України І. Мазепи. Було страчено близько 900 козаків. Вони були поховані у великій так званій Могилі Гетьманців на околиці міста. В середині 1950-х рр. поховання було знищено при забудові вулиці Пограничної. В 1993 р. на місці Могили Гетьманців відновлено символічний курган, освячено козацький хрест (2003 року дерев’яний хрест поновлено) і встановлено дошку з меморіальним написом. Планується капітальна реконструкція цього пам’ятного місця.

Архітектурні пам’ятки міста Лебедина:

· Вознесенська церква (майдан Волі, 37).
· Медичне училище (колишня повітова земська управа, вул. К. Маркса, 17).
· Міський продовольчий ринок (Торгові ряди, колишній Гостинний двір; Інтернаціональна площа, 37-39).
· Пожежна команда (колишня міська управа; Інтернаціональна площа, 10).
· Миколаївська церква (вул. Щербакова, 1).
· Покровська церква (вул. Р. Люксембург, 44).
· Воскресенська церква (вул. Кобижча, 181).


Історичні пам’ятки міста Лебедина:

· Могила Гетьманців (вул. Погранична, вигін).
· Історико-краєзнавчий музей (вул. Леніна, 37).
· Братська могила і пам’ятник борцям за радянську владу (майдан Волі, сквер).
· Пам’ятний знак «Жертвам Чорнобильської катастрофи 1986 р.» (вул. Сумська, 7).
· Обласний Меморіал Скорботи «Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.).

Пам’ятники бойової слави:

· Меморіальний комплекс у сквері Радянської Армії (початок вул. Першогвардійської).
· Меморіал Слави «Лебедина пісня» (вул. Першогвардійська, Лісопарк).
· Місце бою Лебединського партизанського загону під командуванням К. Г. Карпова наприкінці березня 1942 р. (Михайлівське шосе, 6 км від Лебедина).
· Пам’ятне місце оборонних боїв 1941 р. та наступальних боїв 1943 р. (Михайлівське шосе, 8 км від Лебедина).

«Лебединська Шевченкіана»:

· Колишня садиба братів Залеських (будинок, де зупинявся Т. Г. Шевченко у червні 1859 р.; вул. Першогвардійська, 4).
· Пам’ятник Т. Г. Шевченку (Інтернаціональна площа, Центральний міський сквер).
· Художній музей (колишній художньо-історичний музей ім. Т. Г. Шевченка; майдан Волі, 17).
· Краєзнавчий музей (вул. Леніна, 37).

Видатні митці у місті Лебедині:

· Лебединська дитяча школа мистецтв ім. Б. Р. Гмирі (вул. К. Маркса, 4).
· Пам’ятник Т. Г. Шевченку (Інтернаціональна площа, Центральний міський сквер).
· Крамниця «Оксана» (колишня садиба купців Лисікових, де влітку 1893 р. проживав російський композитор С. Рахманінов; Інтернаціональна площа, 14).
· Будинок, у якому жив поет-романтик М. М. Петренко (вул. Щербакова, 4).
· Будинок, у якому народився живописець Ф. Г. Кричевський (вул. Щербакова, 10).
· Будинок, у якому зупинявся Т. Г. Шевченко (колишня садиба братів Залеських; вул. Першогвардійська, 4).
· Будинок, у якому народився співак І. Н. Стешенко (вул. Піонерська, 24).
· Будинок, у якому народився співак Б. Р. Гмиря (вул. Фролова, 5).
· Будинок, у якому народився і жив композитор О. І. Стеблянко (вул. Чапаєва, 19).

Заклади розміщення:

1. Готель «Лебедин»: вул. К. Маркса, 12; тел. (05445)-2-17-32.
2. Торгово-сервісний комплекс «Олена» («Озеро»): вул. Будильська, 153; тел. (05445)-2-33-95. ТСК «Олена» включає в себе такі об’єкти:
а) супермаркет «Озеро» /тел. (05445)-2-18-86/;
б) 17 будинків для відпочинку (типу бунгало);
в) кемпінг (10 двокімнатних номерів);
г) 3 мисливські будиночки;
д) 7 саун;
е) більярд;
є) пневматичний тир;
ж) човнова станція (човни і катамарани);
з) малі архітектурні форми для обслуговування пляжного господарства (кабіни для перевдягання, лежаки для загорання тощо);
и) цілодобова автостоянка;
і) бар, ресторан і кухня (працюють цілодобово).

Терасове озеро Лебедине (Лебединське) розташоване на південно-західній околиці міста Лебедина. Його площа разом з навколишніми луками – 50 га. Озеро зусібіч оточене лісами. Зручне місцезнаходження, унікальний краєвид зробили озеро улюбленим місцем відпочинку для мешканців та гостей міста.

МУЗЕЇ:

Лебединський районний краєзнавчий музей:

вул. Леніна, 37; тел. (05445)- 2-05-40. Музей було створено на базі громадського музею історії Лебединщини у 1996 р. Сьогодні у залах музею загальною площею у 550 кв. метрів розміщено близько 10 тис. експонатів. Створені експозиції розповідають про заселення краю, значні історичні події, економічний та промисловий розвиток, починаючи від епохи пізнього палеоліту і до наших днів. Постійна музейна експозиція складається з кількох великих залів:
· «З історії краю»;
· «Музична спадщина Лебединщини» (матеріали про композиторів О. І. Стеблянка та С. В. Рахманінова, співаків І. Н. Стешенка та Б. Р. Гмирю);
· «Лебединщина сьогодні» (галерея 10-ти Героїв Соціалістичної Праці та інші матеріали);
· «Природа рідного краю» (матеріали про флору та фауну Лебединщини).
Особливо виділяються експозиції «Під чорним тавром» (про Голодомор 1932—1933 рр.) і «Лебединщина спортивна».

Лебединський міський художній музей:

майдан Волі, 17; тел. (05445)-2-18-81. Початок створення колекції музею відноситься до 1918 року. З року в рік вона поповнюється новими експонатами (нині нараховує близько 2 тисяч цінних раритетів). Музей володіє невеликим, але цінним і різноманітним зібранням оригінальних творів мистецтва. Він є одним із найкращих серед музеїв подібного типу в Україні: має чудові збірки українського парсунного портрету ХУ111 ст., робіт художників Д. Левицького, В. Полєнова, С. Васильківського, В. Мясоєдова, В. Сєрова, родини Кричевських та багатьох інших митців. Колектив наукових співробітників музею проводить значну науково-дослідну, пошукову й виставкову діяльність, влаштовує тематичні масові заходи, широко популяризує музейні скарби. У Книзі відгуків відвідувачів музею багато іноземних прізвищ. Є також Книга відгуків почесних відвідувачів (для VIP-персон). Музей є справжньою перлиною не лише міста, а й області.

У мальовничому місці на лісовій галявині розташований приміський санаторій «Токарі» (с. Токарі; тел. головного лікаря: /05445/-2-10-35; 3-71-42). Відкриття в 1993 р. на території санаторію джерела мінеральної води типу «Миргородська» дає можливість для подальшого розвитку цього санаторно-курортного закладу. Тут побудовано зручний бювет.

На південній околиці міста Лебедина (на території колишнього військового містечка – нині житловий мікрорайон «Черемушки») розташований Лебединський багато-профільний дитячий санаторій (вул. Гастелло, 98; тел. головного лікаря: /05445/-5-16-60). Санаторій має гастроентерологічне, кардіологічне та пульмонологічне відділення.

Серед інших місць відпочинку можна виділити вищезгаданий ТСК «Олена», центральний міський сквер ім. Т. Г. Шевченка та міський парк культури і відпочинку (на жаль, атракціони відсутні).
Найвідоміше місце, де можна придбати сувеніри, -- крамниця «Шедевр»: вул. Леніна, 7; тел.: (05445)-2-21-34.На жаль, сувеніри, пов’язані з Лебединщиною, там покищо не реалізуються.

Замовити сувеніри та подарунки місцевого колориту можна у Дизайн-студії "ЛВ" за адресою: вул.Партизанська, 43а, тел. (05445) 2-39-19; 8066 787 08 06 www.dizain.lebedin.com.ua

   Популярні заклади харчування (кафе, бари, ресторани):

Клуб «Kino»: пл. Інтернаціональна, 36.
Кафе «Вікторія»: вул. К. Маркса, 3; тел. (05445)-2-00-81.
Ресторан «Лебедин»: вул. К. Маркса, 12; тел. (05445)-2-27-72.
Кафе «Юність»: вул. К. Маркса, 14; тел. (05445)-2-37-38.
Бар «Вечорниці»: вул. Леніна, 2; тел. (05445)-2-40-54.
Кафе-бар «Княжий»: вул. Сумська, 31; тел. (05445)-2-65-71.
Бар і ресторан ТСК «Олена»: вул. Будильська, 153; тел. (05445)-2-18-86.