Інформація про місто

Моя пісенна батьківщина –
Таланту й праці передзвін,
В вінку яскравім України,
Найкраща квітка – Лебедин.

М.Кулішенко



     Територію Лебедина заселили люди ще в часи пізнього палеоліту. Протягом п’яти століть Лебедин входив у державу Скіфію На її території жили племена землеробів. Тут існувала досить розвинена цивілізація. Пізніше у наших краях пролягав чумацький Сагайдачний шлях. І зараз поблизу цього шляху люди знаходять старовинні срібні монети.
Напади монголо-татар перетворили край на Дике поле.

              Легенди.
     З найдавніших часів і донині живе в краї легенда про врятування Лебедина Божою Матір’ю. Тоді полчища ординців після довгої облоги кинулись на штурм Лебедина і, коли вже похитнулася сила лебединців, Мати Божа зняла з себе покров і осліпила нею нападників. Коли ж ординці прозріли, замість міста вони побачили велике озеро, з глибин якого йшло свічення золотих куполів церков. Місто опустилося під воду. Ще й тепер охочі приходять на світання до лебединського озера і у віддзеркаленні сонячних променів намагаються пізнати силуети стародавнього Лебедина.

      Ще одна Легенда розповідає: “Колись давним-давно. В невеличкому містечку жив красень-хлопець і чарівної вроди дівчина. Молоді покохали один одного. Та в переддень весілля на це містечко надали татари. Вони без жалю убивали старих людей і немовлят, а молодих дівчат і юнаків брали в полон. В неволю попали також хлопець і дівчина. Полонених молодят разом із багатьма міщанами нападники замкнули в котрійсь із хат. І тоді юнак і дівчина стали просити у Бога або звільнення, або швидкої смерті. І сталося диво: юнак і дівчина перетворились у білих лебедів і вилетіли у вікно. І ще не раз бачили люди, як над цим містечком кружляли білі лебеді. З тих пір це місто називають – місто Лебедів.
З книги Б.Ткаченка „Лебедія”

     Як і більшість міст Слобожанщини, Лебедин виник в роки масового переселення українців (черкас), посиленого невдачами у національно-визвольній війні українського народу проти панської Польщі під проводом Богдана Хмельницького.
     У 1654 році Лебедин став сотенним містечком Сумського козацького полку, тому саме цей рік вважається офіційною датою заснування міста. У 2004 році Лебедин відзначив своє 350-річчя. Хоча є інші версії щодо року заснування міста. На 1651 р. заснування Лебедина вказує історик Багалій Д.І. у своїй книзі “Історії Слобідської України”. Назва його походить від однойменного озера Лебединське (площа 50 га), яке розташоване на околиці міста, або ж (інша версія) походить від назви однойменного села на Черкащині чи Київщині, звідки прийшли переселенці.
     В 1658 році населення Лебедина поповнилося новими переселенцями, слободу перебудували. Лебедин було віднесено до Сумського пол­ку як сотенне містечко, яке з осені 1658 р. увійшло в козачий реєстр під назвою «Лєбяжий город». В перші десятиліття існування місто було од­ним з перших військово-адміністративних пунктів по лінії тимчасового розмежування з Польщею, а також надійним укріпленням від набігів татар. Як свідчить документ 1678 р., Лебедин було обнесено дубовим час­токолом, тут налічувалось 20 башт, на озброєнні гарнізону було 9 гармат, 88 мушкетів і 5 пищалів. В 1681 р. в місті налічувалось 2061 чоловік, з них козаків полкової служби - 403, міської служби - 553, російських пушкарів -16 чоловік.
     Лебединським черкасам були відведенні чималі наділи землі, на яких пізніше виникли нові хутори і слободи: Бишкінь, Бережки, Рябушки, Будилки.
В 1662 році, незважаючи на погрозливі царські грамоти про розправу над учасниками народного повстання в Москві (мідний бунт), торгові люди в Лебедині відмовились продавати товари за знецінені гроші. В 1659 році населення Лебедина виступило проти військ І.Виговського, а в 1668 році витримало облогу кримських татар і гетьмана Брюховецького.0
     Тяжкою була козацька служба В донесенні лебединського сотника військовому начальству в 1681 р. з-під Бишкіня, де будувалась нова укріплена лінія, зазначалось: "Козаки наші... в запасах оскуділи дуже, вони бідні, роздягнені й хворі, і їсти нічого, і коням корму немає. А з домівок прислати нічого за убозтвом. В минулому році в нас в Лебедині ... посад вигорів і від тієї пожежі хлібом оскуділи дуже. І тепер стояти тут на заставі нам стало неможливо".

     З Лебедином пов’язана одна з найтрагічніших сторінок історії України. У 1708 році з 20 листопада по 26 грудня у Лебедині знаходилася ставка Петра І, який вів підготовку до воєнних дій проти гетьмана Івана Мазепи і його союзника шведського короля Карла XII. Водночас тут князь Меншиков чинив суд над прихильниками Мазепи. Перед цим було стерто із землі гетьманську столицю Батурин.
     В "Історії русів" сказано про страту так :„Премногих урядників і значних козаків, запідозрених у прихильності їх до Мазепи через те, що вони не з'явилися були на загальні збори для озброєння нового гетьмана забирано з домів їхніх ,віддано на різні кари в містечку Лебедин, що близько міста Охтирки... Тиранства і звірячі лютості жахають саму уяву людську". Страчено було близько 900 козаків. Поховані вони були у великій так званій Могилі гетьманців на околиці міста. В 1954р. поховання було знищено при забудові вулиці. В 1993р.на місці Могили гетьманців встановлено пам’ятний знак.

    Після ліквідації козацького устрою Лебедин стає центром комісарства, потім - центром повіту, деякий час входив до складу Охтирського складу, з 20-х років XX ст.- центр району.
     В 1782р. до Ф.Залеського приїздив Г.С.Сковорода. В червні 1859р. до Лебедина завітав Т.Г.Шевченко, який зупинявся у братів Максима Михайловича і Олексія Михайловича Залєських, даруючи нашим землякам свої офорти, написав кілька малюнків. Влітку 1893р. в Лебедині жив С.В.Рахманінов. Тут бували вчені І.І.Срезневський, О.О.Потебня, письменники П.П.Гулак-Аргемівський, Г. Ф. Квітка-Основ’яненко.
     Лебедині народилися майбутні діячі науки і культури ХVIII-ХІХст.: український історик медицини, перекладач і бібліограф В.Я.Джуньковський (1767-1826), перший український мінеролог Ф.П.Мойсеєнко (Моїсеєнков, 1754-1781 ).
     У кінці минулого століття на Лебединщині народилися такі відомі діячі літератури і мистецтва як художник Василь Кричевський, який у 1918 р. створив нинішній Герб України тризуб; його брат Федір Кричевський, чиє мистецтво відоме у всьому світі, зачинатель вітчизняного футуризму Давид Бурлюк. Лебедин – батьківщина доктора біологічних наук і письменника М.В.Доленго(Клокова), художників Василя та Федора Кричевського, О. Д. Басанця, композитора і фольклориста О.І.Стеблянка, мистецтвознавця С.А.Таранушенка, письменників М.М. Ляшка, К.О.Гордієнка, історика літератури І.І.Гливенка, співаків Б.Р.Гмирі і І.К.Стешенка, хірургів М.І.Сітенка, М.М.Милостанова, Т.Я.Балаби, хіміка М.Р.Котляренка, генералів М.І.Чередніченка і О.М.Ячинського, контр-адміралів В.Г.Новикова і О.П.Супруна, маршала В.К.Харченка, агронома, письменника, краєзнавця Б.І.Ткаченка.

     Директором Лебединської гімназії працював поет, історик, фольклорист М.М.Гальковський, нагороджений Золотою пушкінською медаллю. Творчий шлях у Лебедині розпочинали члени Національної спілки письменників України В.Бойко, М. Дятленко, В.Довжик, В.Мордань, А.Таран, В.Скакун, Є.Васильченко.

     Звання Героя Радянського Союзу удостоєні уродженці міста ДА.Карабан, Г.М.Калиниченко, М.І.Лисунов, М.П.Логвиненко. Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєні Я.М.Шульга, Ш.Грушка, О.В.Гадяцький. М.Х.Савченко удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці двічі.

     Лебедин місто обласного значення. Розташоване по обидва береги р. Вільшанка, у південній частині Сумської області, за 47 км від обласного центру. Розташоване . Місто займає площу 2703 га, територія Міської ради складає 16746 га.

     В місті мешкає станом на 01.12.2006 – 27 498 чоловік (міське населення – 26 805, сільське – 693). Загальна площа в адміністративних межах міськради 16746 га.

     Наше місто лежить у Лівобережньо - Дніпровській лісостеповій фізико - геогра­фічній зоні. Лебедин знаходиться на висоті 123 м над рівнем моря. Поверхня - слабохвиляста рівнина, що має загальний похил до річки. Перевищення висот до 100 метрів. Пересічна температура січня -7,3, липня +19,8. Середньорічна кількість опадів в межах 572 мм. Атмосферний тиск 758 мм рт. ст..

     По території міста протікає річка Вільшанка (притока Псла, басейн Дніпра). На південній околиці міста знаходиться озеро Лебединське (площа 50 га), оточене лісовим масивом. Площа лісів та інших лісопокритих площ по місту становить 8,0 тис. га, площа сільськогосподарських угідь - 6,0 тис. Га, у т. ч. орні землі - 4,1 тис. га.

     Місто Лебедин прикрашають пам’ятники архітектури – 11 шт., в тому числі: торгові ряди (1868 року), Воскресенська церква (1769 році), Вознесенська церква (1874 році), Покровська (1875 році), Миколаївська церква, інші; історичних – 31 шт., монументи мистецтва – 5 шт., археологічних – 9 шт. Всього пам’ятників архітектури, культури та мистецтва на сьогодні – 56 шт.

     Лебедин живе, працює, розвивається. Відбуваються кардинальні зміни у відносинах власності, в принципах і методах господарювання. Руками лебединців створене потужне промислове виробництво. Економічний потенціал м. Лебедин представляють 15 великих підприємств (із них обробної промисловості різних галузей – 12, у т.ч. машинобудування - 2, металургія та оброблення металу - 1, виробництво продуктів нафтоперероблення - 1, хімічна - 1, легка промисловість - 1, харчова - 3, виробництво меблів для офісів - 1, виробництво деревини та виробів з деревини - 1, виробництво інших видів меблів - 1) та 148 малих підприємств. Найбільшими з них є відкриті акціонерні товариства “Лебединський завод поршневих кілець” , „Укртранспневматика”, Дослідно-експериментальний завод “Темп”, “Лебединська швейна фабрика”, ”Лебединський хлібозавод”, ТОВ “Лебединський нафтомаслозавод”. Основна продукція , що випускається в місті, користується попитом в місцевих споживачів, у мешканців інших областей України, визнане за кордоном, - поршневі кільця до авто-мото-компресорної техніки, технічні оливи, продукція для Укрзалізниці, офісні стільці, чоловічі сорочки, інше.

     Одним із найважливіших індикаторів розвитку економіки будь - якого регіону чи міста є наявність мережі підприємницьких структур. Ці підприємства виробляють борошно, тротуарну плитку, металеві вироби, займаються розпиловкою деревини. Частина підприємців працює у сфері послуг, у тому числі: юридичних, ремонту автомобілів, пошиття одягу та ремонту взуття, художньо-оздоблювальній та рекламній сфері, доставці товарів, обслуговуванню сигналізації, перукарських та транспортних послуг, риборозведенні, громадському харчуванні. Сьогодні в місті діє 190 підприємств торгівлі, з них - 165 магазинів.

     На підпорядкованій території є дивовижні місця та цілющі родовища. Унікальні природні лікувальні властивості мінеральної води типу “Миргородська” надає можливість для подальшого розвитку санаторно-курортного закладу “Токарі”.
     Запрошує на відпочинок на березі мальовничого озера ВКПП “Лекір-Інвест”.

     Багатство міста – не тільки його виробничий комплекс, а й значна мережа закладів освіти, культури, спорту, охорони здоров’я. В місті діють 7 загальноосвітніх шкіл, педагогічне училище, медичне училище, Лебединське вище професійне училище лісового господарства. Приймають відвідувачів : міський художній музей, три бібліотеки, міський центр культури і дозвілля, дитяча школа мистецтв, спортивна школа, будинок дитячої та юнацької творчості, станція юних техніків, інші.

     Лебединський художній музей – визначний осередок духовності і культури, стоїть біля витоків відродження духовної культури, пробуджує у зневірених душах високі ідеали Істини, Добра і Краси.

     Народні умільці художньої самодіяльності міста та окремі виконавці прагнуть донести до глядача всю красу народної пісні, танцю. Значний внесок у пропаганду національної культури Сумщини зробили учасники самодіяльного народного ансамблю МЦКД “Лебедина пісня”, хор ветеранів 43-ї ракетної дивізії, самодіяльні народні колективи – гурт “Баль”, “Стріла”, хореографічний колектив “Веселка”.

     Самодіяльний народний вокальний ансамбль МЦКД “Лебедина пісня” є джерелом натхнення для втілення творчих задумів. Це від них струменить негаснуча любов до народної пісні.

     Керівник хореографічного колективу МЦКД “Веселка” Т.Литовченко вже багато років прививає підростаючому поколінню любов до прекрасного. Різножанрові танцювальні композиції у виконанні учасників колективу добре відомі як в нашому місті, так і за його межами.

     В Лебедині стало традицією проведення фестивалю української пісні “З іменем славетного земляка”, присвяченого 100-річчю від дня народження нашого земляка, народного артиста СРСР, всесвітньо відомого співака Б.Р.Гмирі.

     Створення нових колективів, творчі пошуки і виявлення нових талантів у міському відділі культури не припиняється.

     Заснований у ХVІІ ст. старовинний Лебедин виглядає сьогодні молодим і красивим. З кожним роком розквітає місто. Загорнуте у віти лип, оточене бунчуками тополь і хоругвами плакучих верб, він пульсує в єдиному ритмі України, несучи добро і щедрість.