Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава. (О. Довженко) 12 березня в місті Лебедині, з нагоди Шевченківських днів в міській дитячій школі мистецтв відбулося свято української ліричної пісні „Люблю пісні мойого краю”

Пісня – один із найдавніших та найпоширеніших видів словесно – музичного мистецтва.
Це ліричний твір, що поєднує поетичний текст і мелодію.
Українські народні пісні володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати в праці, овіювати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі та множити силу у боротьбі. Без народної пісні немислиме повнокровне життя людини.
До неї звертаються в будень і свято, старі й молоді, в них знайшли відображення всі історичні події, які довелося пережити українському народу.

Україна має понад 300 тисяч народних пісень, що вирізняються своїм поетичним та морально – етичним багатством, ліризмом і глибиною почуттів.
Знає наш народ і пісенні твори своїх геніальних письменників, а надто твори Великого Кобзаря Тараса Шевченка, що показав напрями, якими має розвиватися подальша наша історія.

Російський співак С. Лемешев говорив: „Особливо мені до душі пісні на слова Великого Кобзаря.
Ось справді народний поет! Ніби сам народ говорить його голосом у піснях, чи поет говорить голосом народу, але вірші Шевченка так злилися з піснею, ніби й народилися разом з мелодією, живуть з нею одним життям”.

Ось чому 12 березня в місті Лебедині, з нагоди Шевченківських днів української національної культури і духовності, в міській дитячій школі мистецтв ім. Народного артиста СРСР Б.Р. Гмирі, відбулося свято української ліричної пісні „Люблю пісні мойого краю”, що підготовлено за підтримки Лебединського художнього музею.
Ведучими свята були: директор художнього музею Кравченко В.І. та Подвезько А.І. На цьому святі виступили вихованці та музичні колективи школи мистецтв, серед яких С. Щербакова з піснею „Ой рости, редько, чепурненька”, Л. Порядинська з піснею „Вечірня скрипка”, самодіяльний вокальний ансамбль „Лебедина пісня” під керівництвом Віталія Тамілина та інші, а також звучали записи народних українських пісень у виконанні видатних діячів, в тому числі і Бориса Гмирі.

Загалом свято пройшло на високому організаційному рівні, і ті хто прийшов на нього ні в якій мірі не пошкодували про це, а навпаки отримали справжнє задоволення.
Отже, пісня – це душа народу. Пісня і душа становлять в Україні народну святиню, краще добро українського народу, в них горить любов до Батьківщини. Без пісні нема народу.

В. о. зав. відділом з питань
внутрішньої політики
Гєльмінтінов А.А.