|
Українська пісня – це бездонна душа
українського народу, це його слава.
(О. Довженко)
12 березня в місті Лебедині, з нагоди Шевченківських днів в міській дитячій школі мистецтв відбулося свято української ліричної пісні „Люблю пісні мойого краю”
|
Пісня – один із найдавніших та найпоширеніших видів словесно – музичного мистецтва.
Це ліричний твір, що поєднує поетичний текст і мелодію.
Українські народні пісні володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати
в праці, овіювати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі та
множити силу у боротьбі. Без народної пісні немислиме повнокровне життя людини.
До
неї звертаються в будень і свято, старі й молоді, в них знайшли відображення всі
історичні події, які довелося пережити українському народу.
Україна має понад 300 тисяч народних пісень, що вирізняються своїм поетичним та морально
– етичним багатством, ліризмом і глибиною почуттів.
Знає наш народ і пісенні твори своїх геніальних письменників, а надто твори Великого
Кобзаря Тараса Шевченка, що показав напрями, якими має розвиватися подальша наша історія.
Російський співак С. Лемешев говорив: „Особливо мені до душі пісні на слова Великого Кобзаря.
Ось справді народний поет! Ніби сам народ говорить його голосом у піснях, чи поет говорить
голосом народу, але вірші Шевченка так злилися з піснею, ніби й народилися разом з мелодією,
живуть з нею одним життям”.
Ось чому 12 березня в місті Лебедині, з нагоди Шевченківських днів української національної
культури і духовності, в міській дитячій школі мистецтв ім. Народного артиста СРСР Б.Р. Гмирі,
відбулося свято української ліричної пісні „Люблю пісні мойого краю”, що підготовлено за
підтримки Лебединського художнього музею.
Ведучими свята були: директор художнього музею
Кравченко В.І. та Подвезько А.І.
На цьому святі виступили вихованці та музичні колективи школи мистецтв, серед яких С. Щербакова
з піснею „Ой рости, редько, чепурненька”, Л. Порядинська з піснею „Вечірня скрипка”,
самодіяльний вокальний ансамбль „Лебедина пісня” під керівництвом Віталія Тамілина та інші,
а також звучали записи народних українських пісень у виконанні видатних діячів, в тому числі
і Бориса Гмирі.
Загалом свято пройшло на високому організаційному рівні, і ті хто прийшов на нього ні в якій
мірі не пошкодували про це, а навпаки отримали справжнє задоволення.
Отже, пісня – це душа народу. Пісня і душа становлять в Україні народну святиню, краще добро
українського народу, в них горить любов до Батьківщини. Без пісні нема народу.
В. о. зав. відділом з питань
внутрішньої політики
Гєльмінтінов А.А.